У мене перед очима досі фотографії закатованих і вбитих мирних мешканців Київщини. Скільки їх? Сотні? Тисячі? Нам ще доведеться дізнатися ці страшні цифри
У цих фото — відображення усієї історії України: Батурина, Розстріляного відродження, Голодомору, повоєнних винищень і депортацій українців.
Нам випало на долю зупинити цей жахливий ланцюг. Щоб «ніколи знову» не лишалося лише красивими словами. Точніше: це — наша відповідальність.
Так, це геноцид. Так має бути трибунал над Путіним і його нацистськими негідниками. І ми маємо все ж таки бути в НАТО і ЄС. Не вірю, що нас врятують напівміри.
Почуття самозбереження є не у всіх. У людей, які не вивчали історичного досвіду і самі жили у тенетах російської брехні не було віри у те, що «Путін нападе». Вони жартували з цієї фрази.
Не посилювали армію, не готувалися до такого масштабного нападу, навіть коли він був невідворотнім.
І зараз дехто з цих людей і далі має надію домовитися.
Якщо це тактичні кроки заради збереження життя українців — повністю підтримую.
Але якщо стратегічне бачення — не вірю. Лише ЄС, НАТО, демократія, реформи можуть врятувати Україну.
Leave a Reply