Особливості відмінювання іменників ІV відміни

Давайте розберемося, які є особливості відмінювання іменників ІV відміни? Отже, нас цікавить четверта відміна іменників і ми зараз прояснимо це.

У називному, знахідному та кличному відмінках однини іменники четвертої відміни мають закінчення -я (після шиплячого — -а): галченя́, голуб’я́, гуся́, дитя́, козеня́; коліща́, курча́, лоша́; ім’я́, пле́м’я; ви́м’я, сі́м’я, ті́м’я.
У родовому відмінку однини вживаємо форми на –ят-и (після шиплячого — –ат-и) та -ен-і: галченя́ти, голуб’я́ти, гуся́ти, дитя́ти, козеня́ти; курча́ти, лоша́ти, коліща́ти; і́мені (ім’я́), пле́мені (пле́м’я); ви́мені (ви́м’я), сі́мені (сі́м’я), ті́мені (ті́м’я).
У давальному відмінку однини вживаємо форми на –ят-і (після шиплячого –ат-і) та –ен-і: галченя́ті, гуся́ті, дитя́ті, козеня́ті; курча́ті, лоша́ті; і́мені, пле́мені; ви́мені (ви́м’ю), сі́мені (сі́м’ю), ті́мені (ті́м’ю).
В орудному відмінку однини вживається форма (без суфікса –ят, –ат) на –ям (після шиплячого — –ам), а іменники із суфіксом –ен– мають варіантні форми на –ен, -ем і –ям: галченя́м, гуся́м; дитя́м, козеня́м; курча́м, лоша́м; і́менем (ім’я́м), пле́менем (пле́м’ям), ви́менем (ви́м’ям), сі́менем (сі́м’ям), ті́менем (ті́м’ям).
У місцевому відмінку однини вживаються форми на –ят-і (після шиплячого — –ат-і) та –ен-і: на галченя́ті; на курча́ті; в і́мені, у пле́мені; іменники ви́м’я сі́м’я, ті́м’я мають варіантні форми: на ви́мені (ви́м’ї), на ті́мені (ті́м’ї), на сі́мені (сі́м’ї); по ви́мені (ви́м’ю), по сі́мені (сі́м’ю), ті́мені (ті́м’ю).
У кличному відмінку деякі іменники мають закінчення -е: і́мене, пле́мене.

У називному та кличному відмінках множини іменники четвертої відміни мають форму на –ят-а (після шиплячого — –ат-а) та –ен-а: гуся́та, теля́та; курча́та, лоша́та; імена́, племена́, але ви́м’я, сі́м’я, ті́м’я (ці іменники в множині відмінюємо як іменники другої відміни).
У родовому відмінку множини іменники четвертої відміни мають нульове закінчення на –ят (після шиплячого — –ат) і –ен: гуся́т, теля́т; курча́т, лоша́т; іме́н, племе́н, але: ви́м’їв, сі́м’їв, ті́м’їв.
У давальному відмінку множини вживаємо форми на –ят-ам (після шиплячого — –ат-ам) і –ен-ам: гуся́там, теля́там; курча́там, лоша́там; імена́м, племенам, але: ви́м’ям, сі́м’ям, ті́м’ям.
У знахідному відмінку множини іменники четвертої відміни мають форму, однакову з називним відмінком: коліща́та; імена́, племена́; ви́м’я, ті́м’я, сі́м’я; з родовим відмінком (для назв людей): дівча́т, хлоп’я́т; або обидві форми (для назв тварин): гуся́т і гуся́та; курча́т і курча́та, ягня́т і ягня́та.
В орудному відмінку множини вживаємо форми на –ят-ами (після шиплячого — –ат-ами) та –ен-ами: гуся́тами, ягня́тами; курча́тами, лоша́тами; імена́ми, племена́ми, але: ви́м’ями, ті́м’ями, сі́м’ями.
У місцевому відмінку множини вживаємо форму на –ят-ах (після шиплячого — –ат-ах) і –ен-ах: на гуся́тах, на ягня́тах; на курча́тах, на лоша́тах; в імена́х, у племена́х, але: у ви́м’ях, у сі́м’ях, на ті́м’ях.