Журналісти американського видання виїхали на бойовий виїзд із військовослужбовцями, що працюють з однією з 4-х реактивних систем залпового вогню HIMARS
Репортаж опублікований у The Washington Post.
Авторка описує, як елітне озброєння проїжджає вздовж соняшникового поля, ґрунтовою дорогою, не позначеною на жодних картах. Систему встановлюють між деревами, щоб гілки захищали її від російських безпілотників, що полюють на неї вздовж усієї лінії фронту.
«Солдати вже прикрасили установку всередині зображенням не надто одягненої жінки та освіжувачем повітря. На зовнішньому боці нанесено три маленькі чорні черепи – по одному на кожну влучну ціль. «Насправді їх шість», – каже начальник цієї системи, позивний «Кузя», – «Ще трьох ми просто ще не мали можливості додати», – описує український HIMARS і його екіпаж авторка.
Вона зазначає, що військові великої перевагу «хаймерса» називають те, що з нього можна спокійно стріляти і не остерігатися нанести шкоди українському населенню на окупованих територіях.
«Те, що ми використовували раніше, викликало набагато більше занепокоєння. Раніше наш підрозділ використовував систему «Ураган» і ми уникали траєкторій ракет, які проходили через будь-які населені пункти, обмежувались лише стріляниною через поля та ліси, щоб уникнути потенційної шкоди мирним жителям. А зараз в мене немає жодних сумнівів щодо того, куди саме ми вдаримо. Я знаю, що ракета влучить у ціль, тому що вона керується супутником», – цитує видання навідника HIMARS із позивним «Мороз».
Якщо «Ураган» мав похибку майже в кілометр і потребував допомоги безпілотника чи розвідувальної групи, то зараз, кажуть захисники України, їм допомагає супутник, а похибка складає не більше метра.
Військові принципово не вживають справжніх імен і прізвищ, лише позивні. Оскільки системи вважаються першочерговою метою для росіян, члени сім’ї захисників навіть не знають, що вони працюють з «хаймерсами». Крім того, HIMARS доводиться тримати постійно в русі, бо якщо довго залишатися на одному місці, то ворог може виявити його місцезнаходження.
«Пускова установка вміщує шість ракет і прикріплена до темно-зеленої рами вантажівки. Бойові дії ведуть в основному вночі – солдати стоять на відстані і відраховують перед криком «Вогонь!». Під час зльоту кожної ракети спалахує яскраве світло. Тоді вони готові рухатися впродовж двох хвилин, швидкість є обов’язковою для забезпечення безпеки HIMARS, оскільки росіяни можуть швидко визначити джерело пострілу та стріляти у відповідь. Мобільність вражає – за їхніми словами, для громіздкого автомобіля він може рухатися зі швидкістю до 60 миль на годину», – описує роботу HIMARS репортерка.
«Нас також здивувало, що така високоточна зброя може так тихо стріляти», – зазначив командир загону «Кузя», одягнений в бронежилет, з шевроном із черепом і написом «Ласкаво просимо в пекло». Він каже, що непогано було б мати 50 HIMARS – тоді Україна могла би розгорнути по чотири в кожному напрямку великого фронту.
«Якби вони були тут набагато раніше, я думаю, ми б уже покінчили з цією війною», – кажуть українські військові.
Leave a Reply